Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” Кафедра електронних обчислювальних машин Звіт про виконання лабораторної роботи № 8 з курсу „ Засоби системного програмування ” Тема: Створення багатомодульних програм. Виконав: студент групи КІ-2 Львів – 2004 Мета роботи: Закріпити теоретичні знання та оволодіти практичними навиками створення багатомодульних програм. Засвоїти техніку передавання даних функціям через параметри. Завдання на лабораторну роботу Розробити багатомодульне програмне забезпечення для опрацювання структурованих даних відповідно до заданого варіанту. Для створення багатомодульного програмного забезпечення використовувати файл проекту. У вигляді окремої функції (оформляється як окремий модуль) реалізувати підкреслену частину варіанту завдання. Даними з підпрограмами (функціями) обмінюватися через параметри функцій. Функції, що реалізовані в окремих модулях, повинні описуватися в файлах заголовків. Для внутрішнього представлення даних, що опрацьовуються, розробити відповідні структури даних. Під зберігання символьних рядків виділяти тільки мінімальні об’єми пам’яті. Прямокутники (у межах даних задач) однозначно представляються координатами верхнього лівого та нижнього правого кутів. Кількість записів передавати програмі через аргументи функції main(). Дані вводити зі стандартного пристрою вводу а результати виводити на стандартний пристрій виводу. Забезпечити коректне звільнення динамічно виділеної пам’яті при завершенні використання даних під які вона виділена. Звернути особливу увагу на обробку помилок, які користувач може зробити при використанні програми. При вирішенні задач забезпечити дружній інтерфейс з користувачем. Варіант 23. Ввести довільне число іменованих прямокутників. Вибрати із введених прямокутників тільки ті, що не перетинаються та вивести результати. Аналіз завдання та опис алгоритму вирішення задачі Прямокутники зберігаємо в масиві змінних типу структура, яка складається з полів: назва прямокутника, координати лівого верхнього та правого нижнього кутів x1, y1, x2, y2, та поле признаку перетину прямокутника з будь-яким іншим. На початку програми виділяється пам’ять під масив прямокутників, відповідно до їх кількості. Кількість прямокутників передаємо програмі через аргументи функції main(). int argc (кількіть аргументів) ; char *argv[] – самі аргументи. При перегляді прямокутників ми відмічаємо, чи прямокутник перетинається з іншим і виводимо на стандартний пристрій прямокутники, які ні з чим не перетнулися, з їх координатами. Текст програми Файл “Lab8.c”: #include <stdio.h> #include <stdlib.h> #include <conio.h> #include <string.h> #include <ctype.h> #include "srch_NC.h" void Err (int e) { if (e==0) puts("ERROR: Wrong argument count!"); else if (e==1) puts("ERROR: Wrong argument!"); puts("SYNTAX: <prog_name> <number of rectangles(unsigned_int)>"); getchar(); exit(0); } void main (int argc,char *argv[]) { int i, j, n; struct rect *p; clrscr(); if (argc==2) { if (!isdigit(argv[1][0])||argv[1][0]=='-') Err(1); n=atoi(argv[1]); } else Err(0); puts("(x1;y1) ╔─────┐\t\tRules: x1 < x2" "\n │ │\t\t y1 > y2" "\n └─────╝ (x2;y2)"); printf("Quantity of rectangles : %d\n",n); p=malloc( n*sizeof(struct rect) ); for (i=0;i<n;i++) p[i].s=(char*)malloc(40*sizeof(char)); for (i=0;i<n;i++) { printf("Enter name of rectangle # %d : ",i+1); scanf("%s",p[i].s); p[i].s=(char*)realloc(p[i].s,strlen(p[i].s)+1); do{ printf(" Enter x1 : "); scanf("%d",&p[i].x1); printf(" Enter y1 : "); scanf("%d",&p[i].y1); printf(" Enter x2 : "); scanf("%d",&p[i].x2); printf(" Enter y2 : "); scanf("%d",&p[i].y2); } while (p[i].x1>=p[i].x2 || p[i].y1<=p[i].y2); p[i].no_cross=1; } Search_No_Cross (p,n); puts("Non-crossing rectangles :"); j=0; for (i=0;i<n;i++) ...